- Пастор
- Facebook: Dima Tishchenko
- Зв'язатися
• Проповідь,
• Стратегічне планування,
• Навчання,
• Організація євангелізаційних івентів - пастор Дмитро Тищенко несе кожне з цих служінь.
• Народився 30 травня 1979 р. у м. Бердянськ Запорізької області
• 1994 року прийшов до Бога, хрещення прийняв 1995 р.
• Дружина – Тетяна Тищенко
• Діти – Ігор Тищенко, Макс Тищенко
Пастор Дмитро розповідає про себе:
Я ріс у типовій радянській сім'ї. Релігійні теми у нас не обговорювалися. Папа був атеїстом, але не затятим. Бабуся раз на рік відвідувала православний храм на Великдень, щоб посвятити паски. Мама була з нею солідарна, але сама до церкви не ходила. І, до речі, мене хрестили немовлям.
З раннього дитинства пам'ятаю буквально кілька епізодів, коли йшлося про Бога. У середині 80-х по телевізору почали показувати мультсеріал "Суперкнига". Я регулярно дивився всі серії, але не тому, що вірив і цікавився біблійними історіями, а просто як мультфільми, які в СРСР показували дуже рідко. Пам'ятаю серію про воскресіння Христа. Я запитав у мами, чи правда, що Ісус воскрес і гробниця була порожня? Мама підтвердила, хоча тоді це не вплинуло на моє життя.
Але чим старшим я ставав, тим частіше замислювався про витоки світобудови. Мене вражало нічне зоряне небо і хотілося дізнатися, звідки з'явився наш світ. Весь час було відчуття, що існує якась невидима реальність, про яку ми не знаємо.
Одного разу до школи прийшов чоловік, якому дозволили прямо на уроці розповісти учням про Бога. Він щось читав з Біблії. Для мене все було зовсім не зрозуміло і не цікаво. А ще якось я приніс християнську брошуру зі школи, на що моя мама сказала, що це не наша віра.
У старших класах у мене з'явилося серйозне бажання дістатися до витоків світу і я почав читати. Особливу увагу привертало все езотеричне. А християнство здавалося застарілою та нудною релігією для бабусь. У одного мого друга вдома була Біблія і він рекомендував її почитати, хоча сам не був віруючим. Я почав з кінця – з книги Об’явлення, бо, на мою думку, там описувалися найбільш цікаві події кінця світу, фігурував антихрист і три шістки (фільми і книги на цю тему я тоді дуже любив). Звичайно, я нічого не зрозумів у прочитаному та повернув Біблію.
Зустрічі з Богом передували банальні причини: накопичилося багато проблем – конфлікти з друзями та батьками, уперше в житті з'явилося відчуття безпорадності. Пам’ятаю, хтось сказав мені помолитися, дивно, але то також була невіруюча людина. Я не був атеїстом, вірив в існування злих і добрих вищих сил, тому молитва не була для мене проблемою, хоч я й гадки не мав як і кому молитися.
Бог відповів і у мене з'явилося бажання дізнатися про Нього більше. Прийшло розуміння, що жити без взаємин з Творцем безглуздо. Я став читати дитячий Новий Завіт у коміксах, різні буклети – на початку 90-х їх щедро роздавали на вулицях. І ось тоді вже відбулося справжнє знайомство з Євангелієм. Я спочатку навіть не повірив, що Ісус, виявляється, помер за всі мої гріхи, а не тільки за ті, що були зроблені до покаяння. Я вперше дізнався, що Бог мене любить, і що у Нього є певний задум щодо порятунку світу. Поруч не було віруючих знайомих. Я не ходив до церкви. Але в один із днів просто йшов по вулиці і усвідомив, що далі хочу жити з Богом, тоді подумки помолився про це. Уже пізніше знайшов баптистську церкву і почав її відвідувати.
