Нещодавно довелося пояснювати дитині, навіщо робиться щеплення. Виявилося, що це не так просто, як я думав. Хлопчик питає у мене:
-Мені зроблять боляче?
Я вирішив говорити правду:
-Так, тобі буде боляче, але лише декілька секунд, а потім біль зникне…
-Антон, а для чого це взагалі потрібно?
-Щоб ти не хворів.
-Вони мені вколють ліки, так?
Я хотів був відповісти, що так, ліки, але.. раптом згадав, що ні, це ж не ліки!
-Ні, тобі введуть хворобу.
-Я не розумію… як? Вони навмисно це роблять, бо хочуть, щоб я хворів? Але я не хочу хворіти!
-Я знаю, що ти не хочеш, але і вони теж не хочуть, щоб ти хворів… тому й заражають тебе.
-Що? - це був погляд збитої з пантелику дитини, яка не розуміє, що я намагаюся пояснити.
-Таким чином ти навчишся боротися з хворобою, і тоді вона не буде для тебе страшною! До того ж, тобі введуть маленьку дозу, з якою твій організм впорається.
Хлопчику все одно було важко зрозуміти, як так виходить. А я не став поглиблюватися у цю тему. Проте ця розмова відклалася у моїй підсвідомості, і подумки я часом повертався до неї.
Можливо, мені лише так здається, але, думаю, наше життя тут, на землі, - як щеплення проти зла для життя у вічності.
Ми всі знаходимося у таких обставинах, коли гріх оточує нас з усіх сторін та, проникаючи у наші серця, стає частиною наших бажань. І доводиться вчитись боротися з цими бажаннями так само, як організму дітей доводиться боротися з ін'єкцією хвороби при щепленні... Якщо організм не починає виробляти антитіла, що здатні зупиняти хворобу, щеплення може мати важкі наслідки, аж до летальних. Але якщо починає, то ця здатність протистояти певній хворобі залишається у людини назавжди.
Згадую свої молитви і розумію, що я як дві краплі води схожий на цього хлопчиська, який з таким подивом і розгубленістю дивився мені в очі. Мабуть схожі емоції та переживання бачить у мені Господь, коли вже вкотре чує питання: “Чому у цьому світі навколо мене і в моєму серці стільки зла?”
Наше життя не закінчується земним існуванням - після нього нас очікує вічність, і в ній ми матимемо свободу.
Наприклад, любити може тільки той, хто має можливість зрадити любов. Саме тому любов - це завжди ризик, оскільки, люблячи, ми не можемо мати гарантії, що у відповідь отримаємо те саме. Схожа ситуація і зі свободою у вічності - навіть після смерті у нас буде власна воля, а, отже, і можливість підняти “бунт” проти Бога. Однак чи буде бажання?
Тому дуже важливо, щоб тут, на цій землі, під час боротьби зі злом у наших серцях, падаючи і бунтуючи проти Бога, ми знаходили сили знову і знову каятись та підніматися. І, можливо, так в нас з’являться «антитіла», що допоможуть бути стійкими та підготувати серце до вічності.
Автор Антон Калюжний
